вівторок, 23 грудня 2014 р.

Нетрадиційні форми пізнавальної діяльності



Традиційна система освіти давно застаріла.
Артур Андерсен
У час бурхливого розвитку інформаційних технологій школа не може залишатись осторонь сучасних процесів. Ми є свідками того, як цивілізований світ пропонує дитині (з її ще несформованими прагненнями та сподіваннями) легкі розваги та спокуси, що здатні замінити повноцінне життя на безлике існування людини-робота.
Факторам, що впливають на свідомість дитини, заполонюють її увагу, школа має запропонувати альтернативу. Мене, як і багатьох моїх колег, хвилює проблема зниження у дітей інтересу до науки, до знань, до школи в цілому. Байдужість школярів до навчання, пасивність на уроках, не систематичність при виконанні завдань вимагають від вчителя пошуку нових підходів та шляхів у навчальному процесі.
Ідея навчання без примусу, на рівні сучасних комунікаційних технологій, із захопленням, відчуття насолоди від самостійно досягнутої мети, подолання власного «не вмію», «не можу» – покладена в основу мого досвіду. Як зробити так, щоб учні на уроці зацікавлено працювали, щоб математика не здавалась дітям незрозумілою перешкодою і недосяжною метою, дати дитині шанс відчути задоволення від пізнання нового?
Спираючись на педагогіку великого Вчителя В.О.Сухомлинського, який ставив перед школою завдання розкривати в кожного учня його неповторний потенціал і закликав вірити в «талант і творчі сили кожного вихованця» та зокрема «дбати про розвиток математичних здібностей в усіх учнів», і разом з тим, сповідуючи вчення М. Монтессорі про багатий внутрішній потенціал дитини, вбачаю свою мету допомогти їй максимально розкрити свій талант, свої здібності саме засобами математики.
Активна розумова діяльність учнів – це передумова для формування глибоких та міцних знань і розвитку творчого мислення, яке так необхідно кожному майбутньому громадянину цивілізованого суспільства. Мислення дитини активізується, якщо у нього виникло бажання розуміти, вивчати науку, коли він стає співучасником навчального процесу. Ці прості міркування було покладено в основу моєї педагогічної діяльності. Вважаю, що концептуальні засади досвіду повинні базуватись на глибокому знанні психології дитини. Зокрема, мені близькі ідеї розвиваючого навчання Ельконіна-Давидова. Уміння бачити в кожному учневі його творчий потенціал та стимулювати його до пошуків нового – чинники, що приводять до бажаного кінцевого результату.
Мої учні (особливо ті, які мають гуманітарні здібності і їм не дуже вдається проводити складні математичні міркування) залюбки складають сенкани, застосувавши техніку складання східного п’ятистрофного вірша, до тем, що вивчаються на уроках – «Інтеграл», «Об’єм», «Тіла обертання», «Функція». Нагадаю форму побудови такого вірша:

Перша строфа                поняття
Друга строфа                два прикметники
Третя строфа                                три дієслова 
  Четверта строфа                 речення із поняттям
  П*ята строфа                       узагальнююче слово
   

Підсумовуючи урок  колективно складаємо сенкан про нього. Наприклад:
Урок
Інтегрований, насичений
Спостерігали, порівнювали та удосконалювали
Черговий етап підготовки до життя
Заняття
Сенкан про число П, який склали шестикласники:
П
Нескінчене, надзвичайне
Ділити, округлювати, обчислювати
Допомагає швидко знаходити довжину кола
Число
Практикую випуски шкільних збірників із творчими роботами школярів, на сторінках яких вміщую найкращі, з глибоким математичним підтекстом твори дітей. Щороку кількість таких робіт збільшується і удосконалюється їх форма та зміст.
Бувальщина «Як я чарівникам допомагала…»
Я безтурботно йшла зі школи додому. Раптом почула чиюсь розмову на узбіччі. Хтось сперечався. Придивившись, я побачила Джина і Фею.
- Привіт, про що сперечаємося? – запитала я.
- А я говорю, що довжину кола слід обчислювати з допомогою магії, - сказала впевнено Фея.
- Ні, довжину кола можна замовити як бажання, потерши Алладінову лампу, - переконував Джин.
- Не сперечайтеся марно, - втрутилася я, - пригадую нам вчителька розповідала як обчислювати довжину кола, але без ніяких чар, а з допомогою незвичайного числа p.
- Ну от, я ж говорила, що без магії не обійдеться, бо p незвичайне, -наполягала Фея.
- Щоб обчислити довжину кола слід виміряти його діаметр та помножити на p, а незвичайним я його назвала, тому що воно нескінчене, але ми домовилися на уроці користуватися його наближенням 3,14, - пояснила я.
- Дякуємо тобі, мудра дівчинко! Завдяки твоїм порадам ми зекономимо свої чарівні сили, - зраділи чаклуни.
- Донечко, прокидайся! До школи пора, - прозвучав поряд милий матусин голос
Я зрозуміла, що це був всього лише сон, але який! Я вчила самих Чарівників! Справжнє чудо ця математика!
(Тістечок Аліна, учениця 6 класу)

                      

Немає коментарів:

Дописати коментар